Про що варто знати, якщо Ви вирішили вивчити польську мову

Польська мова користається все більшою популярністю серед українців. Це не дивно, адже сотні тисяч наших співвітчизників працюють або навчаються у Польщі, а безвізовий режим відкрив нові можливості для мандрівників. Незважаючи на те, що польська посідає високі місця у деяких рейтингах «найскладніших мов світу» (достовірність яких можна поставити під сумнів, але це вже тема для зовсім іншої статті), українцям вивчати її відносно легко. Наші мови близько споріднені – настільки близько, що в української більше спільних слів з польською, ніж з російською. Багатьом достатньо декількох тижнів перебування у Польщі та спілкування з поляками, щоб почати розуміти їхню мову. Це те, що мовознавці називають пасивним знанням мови. Однак справжній виклик полягає у тому, щоб оволодіти активними навичками – тобто навчитись писати та розмовляти іноземною мовою. У цій статті Ви знайдете деякі практичні поради щодо вивчення польської мови. Сподіваюсь, що вони будуть для Вас корисними та що Ви поділитесь своїм досвідом та вказівками з іншими читачами.

 

Для чого мені потрібна польська?

Люди часто починають вивчати іноземну мову просто так, «для загального розвитку». Загальний розвиток – це чудово, але зазвичай цієї мотивації замало. Можна купити безліч словників та самовчителів, можна записатись на курси, але ніколи не оволодіти мовою. Потрібно розуміти, що вивчення іноземної мови – це довготривалий процес, який не дає швидких результатів та вимагає чималих зусиль. Ні, я в жодному разі не відмовляю Вас від вивчення польської! Просто закликаю Вас подумати про те, де Вам можуть знадобитись здобуті знання. Мотивацією може бути бажання працювати або навчатись у Польщі, вдало скласти іспит на Карту Поляка, зацікавлення польською культурою тощо. Для того, щоб оволодіти польською (та будь-якою іншою іноземною мовою), варто якомога швидше починати читати польські новини, дивитись польські фільми або серіали, спілкуватись з поляками у мережі, а за можливості – їздити до Польщі. Особисто для мене подорожі та можливість застосування моїх знань на практиці, в умовах реального життя, завжди були найкращою мотивацією. Просто знайдіть те, заради чого Вам хотілось би знати польську, що робить її для Вас особливою спосеред усіх інших мов світу – та приступайте до її вивчення!

 

Польська абетка та правопис

Польська абетка складається з літер латинського алфавіту (за винятком літер q, v та x, які зустрічаються лише у словах іншомовного походження) та 9 додаткових літер: ą, ć, ę, ł, ń, ó, ś, ź, ż. Спочатку правила польського правопису можуть здатись Вам складними та не дуже логічними, але це всього лиш питання практики. Сьогодні я не зупинятимусь на правилах польської вимови, оскільки Ви зможете їх знайти у будь-якому підручнику або самовчителі, але зверну увагу на деякі моменти, які можуть полегшити процес навчання та дозволять уникнути помилок.

Я народилась у Польщі, а в дитинстві розмовляла лише польською. Коли я почала вивчати правопис, мені дуже важко було зрозуміти, навіщо ж поляки так ускладнили собі життя? Навіщо потрібні дві літери «u» та «ó», які вимовляються абсолютно однаково? Навіщо «ż» та «rz», «h» та «ch», якщо у вимові між ними немає жодної різниці? Мабуть спеціально для того, щоб знущатись над учнями на диктантах! Справжню відповідь на це питання я знайшла лиш тоді, коли почала вивчати інші слов’янські мови, зокрема українську, російську та чеську. Так, це означає, що у Вас автоматично є певна перевага над корінними поляками (які, до речі, роблять дуже багато орфографічних помилок).

Літера «ó» зазвичай відповідає українському «і» та російському «о». Наприклад, «Львів» польською називається «Lwów» (вимовляється [Львув]), український «огірок» це польський «ogórek» [оґурек] тощо. Колись літера «ó» позначала довгий звук «о», але згодом її вимова змінилась як у польській, так і у чеській мові. У чеській цей звук зараз записують літерою «ů», яка є довгим відповідником «u». Натомість з польської мови зовсім зникло явище довгих та коротких голосних, тому різниця між «u» та «ó» у вимові відсутня.

Наступна «проблемна» пара – «ż» та «rz». Вимовляються вони однаково, але «ż» відповідає українському «ж», а «rz» – українському «р». От, наприклад, є два польські слова, між якими немає жодної різниці у вимові – «może» та «morze». Перше означає «може», а друге – «море». Знову ж таки, на хвилиночку звернемось до чеської мови, у якій збереглася різниця між цими звуками. Чеське «ž» вимовляється як «ж», натомість чеське «ř» схоже на поєднання «р» та «ж» у один звук. Вимовити його дуже важко, тому не варто ображатись на поляків, які трохи спростили собі життя.

Можливо Ви вже здогадались, що ту ж саму історію маємо з польськими «h» та «ch». Історично вони відповідають українським «г» та «х», але згодом поляки перестали вимовляти «г». Насправді, «h» у польській мові зустрічається відносно рідко, наприклад у деяких словах, запозичених з української: «hałas», «huk», «hulać» тощо. Найчастіше українському «г» у польській відповідає «g» (вимовляється як «ґ»).

Звичайно, ці поради спрацьовують не завжди. Наприклад, «ребро» польською буде «żebro», всупереч логіці. Є також чимало польських слів, які не нагадують українських чи російських – їх доведеться просто запам’ятовувати. Але хочу ще раз нагадати Вам про те, що навіть корінні поляки допускають багато помилок. Звісно, вважається, що освічена людина повинна писати грамотно, але ніхто не ображатиметься на іноземця, який ще не до кінця розібрався у нюансах польської орфографії.

 

Пані та Панове… Як ввічливо звертатись до поляків?

Ця тема часто викликає складнощі в українців, які вивчають польську. Ми звикли звертатись до старших та незнайомих людей на «Ви», тобто у другій особі множини. Польською у другій особі множини можна звертатись лише до групи осіб, якщо до кожної з них зокрема ми звернулись би на «ти» (наприклад, до друзів, одногрупників, дітей тощо). «Ви» не вважається ввічливим зверненням. Знову ж таки, ніхто не ображається на іноземців, які намагаються розмовляти польською, але якщо Ви плануєте довготривале перебування у Польщі, Вам варто засвоїти правила мовного етикету. Отже, українському ввічливому «Ви» може відповідати аж п’ять польських варіантів – «Pan», «Pani», «Panowie», «Panie» та «Państwo». Якщо з одниною усе зрозуміло, то у множині «Państwo» відповідає дослівно українському зверненню «Пані та Панове» – так ми можемо звернутись до групи осіб, яка складається з представників обох статей або просто до певної великої групи, загалу присутніх. «Panowie» – так ми звернемось до групи, яка складається лише з чоловіків, а «Panie» – якщо перед собою маємо лише жінок. Обов’язково слід звернути увагу на те, що при ввічливому зверненні ми повинні говорити у третій особі однини або множини – залежно від того, чи звертаємось ми до однієї людини чи до групи людей. Тобто, речення «Bardzo mi się Pani podoba» дослівно можна перекласти як «Пані мені дуже подобається».

Ще один важливий момент – у Польщі доведеться відвикати від звичного для нас звернення по імені та по батькові. По-перше, у поляків немає по батькові. По-друге, звернення типу «Pani Aniu» чи «Panie Piotrze» у польській мові існує, але воно не зовсім формальне. Це те ж саме, що українською звертатись до когось на «Ви», але лише по імені, без по батькові. Навряд чи варто так звертатись до викладача чи працедавця. Поляки у таких ситуаціях звертаються по прізвищу: «Panie Kowalski», «Pani Nowak» тощо. На роботі чи в університеті замість прізвища можна використовувати також посаду чи звання даної особи – «Panie profesorze», «Pani dyrektor» тощо. Якщо ми просто звертаємось до незнайомої людини на вулиці, не знаючи її прізвища, кажемо «Proszę Pana» або «Proszę Pani». Нехай усі ці формальності не дуже принципові, але таким чином Ви зможете справити гарне перше враження про себе.

 

Хто я є?

Звісно, відмінностей між українською та польською граматикою існує чимало. Якщо у читачів виникатимуть питання, я з радістю відповім на них у чергових статтях. Сьогодні ж хочу звернути увагу на помилку, яку дуже часто можна почути з вуст українців, які починають вивчати польську. Якщо Ви будете знайомитись з поляками, у Вас невідмінно запитають, хто Ви. Українською все дуже легко: «Я українець», «Я студентка», «Я батько» тощо. Але польською така відповідь звучатиме дещо дивно. Зверніть увагу на те, що польське питання «Kim jesteś?» дослівно перекладається «Ким ти є?». Отже, відповідь на нього слід давати у орудному відмінку. Дослівно нам потрібно сказати «Я є українцем», «Я є студенткою», «Я є батьком». При цьому слід пам’ятати, що поляки зазвичай пропускають особові займенники, але обов’язково використовують особові форми дієслова «być» (бути). Правильні відповіді – «Jestem Ukraińcem» (до речі, так, назви національностей завжди пишуться з великої літери!), «Jestem studentką», «Jestem ojcem».

Сподіваюсь, що мої поради Вас не налякали та допоможуть Вам у вивченні польської мови. Не бійтесь помилок! Вони є невід’ємною частиною процесу навчання, а чим скоріше Ви почнете розмовляти польською, тим швидше Ви зможете впевнено нею користуватись. Якщо ж Вам дуже хочеться сказати щось польською, але забули потрібне слово – спробуйте замінити його українським відповідником. Іноді це може призвести до кумедних ситуацій, але зазвичай поляки Вас зрозуміють. До того ж, іноді посміятись над собою – дуже корисно для фізичного та морального здоров’я! J Бажаю Вам успіхів у вивченні польської та з радістю відповім на усі Ваші запитання!

(Visited 262 times, 1 visits today)

One thought on “Про що варто знати, якщо Ви вирішили вивчити польську мову

  1. Nawet nie wiedzialem, ze znam biernie ukrainski, przynajmniej pisany. Pierwszy raz przeczytalem cos po ukrainsku i wszystko zrozumialem, choc nie jestem pewien wymowy niektorych liter. Dziwne uczucie, troche jak po chinsku, mozna znac znaczenie znakow a nie wiedziec jak sie to wymawia.
    Z ciekawosci- dlaczego slowo ” uczeń” nie ma protezy ” в”?

    Ps. Z kontekstu wynika, ze jestes Ukrainka urodzona w Polsce, ale w domu mowiliscie po polsku. W jakim wieku zaczelas nauke ukrainskiego?

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *